ПРО ТВОРЧУ РЕАБІЛІТАЦІЮ
Справжній прогрес суспільства невіддільний від створення сприятливих умов для людей з фізичними недугами, їх всебічної реабілітації. Буквально реабілітація означає відновлення. В моральному відношенні — це відновлення доброго імені людини. У нас під впливом тяжкої історичної спадщини більш відома правова реабілітація, тобто відновлення в правах людини, що несправедливо засуджена, особливо репресованої з політичних мотивів.
Реабілітація полягає не тільки у відновленні, але й у розвитку людини. Відомі кілька її форм — медична, соціальна, трудова, творча.
Медична реабілітація є нічим іншим, як відновленням здоров’я. Але при тяжкому ураженні організму хворобою виникають труднощі в здійсненні повного відновлення здоров’я. Після лікування в людини лишається та чи інша фізична недуга. Соціальна реабілітація передбачає забезпечення людини, котра отримала Інвалідність, відповідною пенсією та іншими формами соціальної підтримки. Досить часто цим і обмежується справа.
Однак людина не тільки споживач, але й творець. У багатьох потерпілих виникає потяг до розвитку своїх здібностей і відповідної діяльності. Найважливіше значення стосовно цього має трудова реабілітація — в розумінні реабілітації людини працею, якщо людина з інвалідністю цього бажає. В праці він виявляє й зміцнює свої творчі сили, одержує моральну та матеріальну винагороду за суспільне корисну діяльність. Найповніше задоволення працею виникає тоді, коли людина працює за своїми здібностями, рівнем загальноосвітньої й професійної підготовки, одержує платню за свою працю.
Праця, як відомо, поділяється на фізичну і розумову. Трудова реабілітація людини залежно від її здібностей, підготовки і стану здоров’я відбувається в цих різних сферах праці. Реабілітація в галузі фізичної праці простіша, оскільки там трудові функції мають звичайно виконавчий характер і потребують меншої освіти та професійної підготовки. Складнішою є творча реабілітація, що передбачає наявність у людини творчих здібностей. Вона може бути й в окремих видах фізичної праці, але має найбільші можливості в.праці розумовій.
Інколи можна почути неадекватні висловлювання щодо здібностей та можливостей незрячих (зупинимося детальніше на цій формі недуги) займатися розумовою працею. Так, дехто заявляє, що люди, позбавлені зору, повинні займатися грою на музичних інструментах. Інші стверджують, що вони більш здібні в точних науках.
Розумові здібності людей різноманітні. При наявності однієї й тієї ж фізичної вади люди можуть мати різні здібності, прагнути до різних професій. Вони не тільки прагнуть, але й набувають їх і успішно працюють.
Розумові здібності та фізичні вади — явища різного порядку. Перші є функціями мозку, другі — елементами тіла. Однак ті й інші перебувають у взаємодії. Фізичні вади можуть накладати вето на деякі професії, але не більше того.
Діапазон професійних видів діяльності людей з однаковою фізичною вадою надзвичайно широкий і дозволяє цілком виявити й розвинути здібності кожного.
Люди звичайно використовують лише незначну частку своїх здібностей. При цьому у різних людей активність здібностей не однакова. Академік М. М. Амосов визначив, що’за здібностями до напруження і праці 10% найснльніших відрізняються від 10% слабих у 3 рази. Ці дані певною мірою проливають світло і на ступінь активності розумових здібностей різних людей.
Не можна погодитися з думкою, що фізичні вади людини автоматично компенсуються будь-яким обдару-
ванням, підвищеними розумовими здібностями. Це суперечить природному механізму розподілу здібностей серед усіх людей і не відповідає реальним фактам. Здібностей у них не більше, ніж в інших людей, але вони більш зацікавлені в їхньому розвиткові й докладають зусиль щодо їх використання.
Через відсутність прямого впливу фізичних недуг людей на виникнення в них обдаровань і талантів ще не випливає, що в цих людей немає інших факторів розвитку своїх розумових здібностей. Є і досить сильні.
По-перше, розумові здібності мають великі резерви розвитку в рамках тих же самих природних задатків шляхом їх якнайповнішого використання.
По-друге, в межах більш широкої сфери творчої діяльності, приміром, у мистецтві, людина може в разі необхідності змінити один вид діяльності на інший. Таким чином вона може використати свій прихований резерв. Відомий факт, коли балерина, втративши зір, стала скульптором. Є й інші факти.
По-третє, серед людей важкої долі, як і всіх інших, зустрічаються по-справжньому талановиті і навіть геніальні особистості. Причому, існує реальна можливість збільшення їхньої чисельності. Частота народжених потенційних талантів та геніїв серед усіх новонароджених становить відповідно 1:2 000 і 1:10 000. Але частота геніїв, що реалізувалися, характеризується несприятливим співвідношенням— 1:10 млн. При цьому більше геніїв реалізує себе серед цивілізованого населення і набагато менше — серед пригніченого злиднями.
Отже, реалізація здібностей і талантів залежить значною мірою від умов життя. В поліпшенні цих умов закладено великий резерв збільшення ступеня реалізації талантів і геніїв. Все це стосується і незрячих. Але вони потребують додаткової підтримки з боку держави та громадських організацій.
По-четверте, люди з фізичними вадами займають своєрідне місце в суспільстві: юридично рівноправне, а фактично відчужене. Таке становище породжує в них прагнення вирватися з цього суперечливого стану, стимулює розвиток їхніх творчих здібностей. У них виникає незвичний погляд на речі, який приводить їх до проникнення в сутність явищ, до оригінальних рішень, до знаходження нових форм вираження думок і почуттів. Вони горять бажанням займатися творчістю, досягають успіхів у своїй діяльності.
Таким чином, люди з інвалідністю по зором за своїми здібностями й можливостями в змозі успішно працювати в сфері інтелектуальної праці і тим самим здійснювати свою творчу реабілітацію.
Інтелектуальна діяльність є основою творчої реабілітації. Але остання має й інші специфічні ознаки.
Розглянемо тепер, як незрячі здійснюють свою творчу реабілітацію.
Зазначимо, що в тяжких умовах тоталітарної держави творча реабілітація цієї групи людей завжди була складною проблемою. Це пов’язано передусім з їхнім працевлаштуванням. Чимало молодих людей, позбавлених зору, успішно закінчували вищі навчальні заклади. Але їм, як правило, не видавали направлення на роботу, а вручали вільний диплом. Вони самі мали шукати собі роботу. В спеціалізованих організаціях відповідних вакансій не було. Деякі йшли на учбово-виробничі підприємства. Інші, переборюючи різні перешкоди, вступали до закладів науки, освіти, літератури, мистецтва, права тощо.
Власне творча реабілітація починається в процесі праці, коли людина перевіряє правильність свого професійного вибору, інколи коригує його, адаптується до роботи, бере участь у створенні цінностей, необхідних суспільству. Разом з тим вона реалізує свої здібності, стає кваліфікованим спеціалістом, здатним творчо ставитися до своєї роботи.
Незрячі України беруть активну участь у різних сферах інтелектуальної діяльності, в різних формах творчої реабілітації.
В Україні виросло чимало талановитих письменників з числа незрячих. Перше місце серед них заслужено. належить Миколі Островському. Після поранення на фронті він позбавився не тільки зору, але й можливості пересуватися. Однак знайшов своє місце в творчій діяльності, зайнявся літературою. Написав яскраві твори, став відомим письменником. Він прожив всього 33 роки, з котрих лише близько десяти займався літературною творчістю. М. О. Островський звершив творчий подвиг, на практиці показав, що й за умов тяжкої недуги займатися творчою роботою можна. Він надихнув на творчість наступні покоління людей важкої долі. Приміром, колишній фронтовик М. О. Рибалко в своїх віршах відобразив думки й почуття учасників Великої Вітчизняної війни не тільки під час боїв, але й після перемоги над ворогом, їхні прагнення боротися за справедливе життя. Поет удостоєний Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Поетичні твори В. О. Забаштанського, що осліп у мирні часи, проникнуті громадянськими мотивами, вірою в людину, критикою обивательських настроїв. Він також лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Незрячий В. П. Тимченко випустив ряд поетичних та прозаїчних книг на різні теми, веде велику громадську роботу. Нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради України.
Наша країна завжди славилася музичною культурою народу. Серед людей, що нас цікавлять, є учасники різних музичних ансамблів, є професійні співаки — народний артист України Герой Соціалістичної Праці Б. П. Зайцев, заслужений працівник культури України кобзар П. С. Супрун.
В Україні багато висококваліфікованих вчених. Вони роблять значний внесок у розвиток науки, проводять наукові дослідження, читають лекції у вищих учбових закладах. Одним з перших вчених України був А. А. Рубашевський. Він народився на початку століття і помер у віці 70 років. У дитячі роки втратив зір, але прагнув до знань, закінчив школу, одержав вищу освіту, зацікавився філософією. Після війни захистив кандидатську дисертацію з філософії. Написав книгу з філософських питань біології, за яку був удостоєний Державної премії СРСР. Працював в інституті філософії АН України завідуючим відділом. Пізніше перейшов на педагогічну роботу в сільськогосподарську академію. Він залишився в пам’яті людей як принциповий і працелюбний вчений.
Активно працює в галузі історичної науки В. А, Носков. У 1966 р. без відриву від викладацької роботи захистив кандидатську дисертацію. У 1981 р., також без відриву від роботи захистив докторську дисертацію з історії. Він професор, завідуючий кафедрою української історії та етнополітики Донецького університету.
Складним і перспективним напрямком науки, кібернетикою, займається Г. Є. Цейтлін. Закінчив педагогічний інститут. Займався в аспірантурі інституту кібернетики АН України, у 1986 р. захистив докторську дисертацію, має багато публікацій з питань кібернетики. У співавторстві з академіком В. М. Глушковим видав книгу, читав лекції за кордоном.
В Україні працювало і працює чимало незрячих кандидатів наук різних спеціальностей. Вони — доценти, викладачі вищих учбових закладів, їхня основна робота — педагогічна. Але вони займаються й науковими дослідженнями.
У повоєнні роки багато незрячих закінчили вищі учбові заклади і почали працювати викладачами в школах і технікумах.
Чимало у нас й досвідчених юристів серед незрячих. Вони працюють в юридичних консультаціях та судах, надають населенню соціально-правову допомогу.
Тут йшлося про творчу реабілітацію далеко не всіх людей розумової праці з числа незрячих України. Та це й неможливо. А скільки здібних людей з інвалідністю по зору не змогли подолати бюрократичних перепонів, труднощів життя й домогтися творчої реабілітації!
Україна прагне йти шляхом цивілізованих країн. А там для людей з фізичними недугами створено більш сприятливі умови. Час і нам вдосконалювати з цією метою трудове та інше законодавство, розширювати можливості трудової і творчої реабілітації людей з інвалідністю.