Втрата зору — це драма як для самого незрячого, так і для його близьких. Та вона може бути по­м’якшена, якщо потерпілий та йо­го рідні будуть обізнані з життям незрячих, з їхніми потенційними можливостями.

Втрата зору в одних людей — наслідок травми, а інші втрачають зір поступово внаслідок хво­роби. Звичайно, сім’я повинна все робити для того, щоб попе­редити біду, чи хоча б відтягнути її, але якщо вона вже прийшла, то посильте свою увагу до незря­чого. Ви помиляєтесь, якщо ду­маєте, що одним тільки своїм пі­клуванням і надмірною увагою зможете дати незрячому все і на­віть замінити йому весь світ. Не даючи йому можливості спілку­вання з такими, як він, не сприя­ючи його працевлаштуванню, ви прирікаєте незрячого на самот­ність зі страшними її наслідками. Ви в змозі зробити все, щоб рід­на вам людина і надалі могла жи­ти насиченим і різноманітним життям.

Реабілітація буде більш успіш­ною, якщо ви зміните своє ставлення до самої сліпоти і переста­нете вбачати в незрячому безпомі­чну і нещасну людину. Якщо по­терпілий до нещастя жив повно­цінним духовним життям, любив і вмів майструвати, по можливо­сті створіть умови, які б дали йо­му змогу жити тим же життям.

Анкетування, яке проводилось серед зрячих в ряді країн, показало, що вони мають хибне уяв­лення про сліпоту. Вони не вірять, що незрячому під силу займатись улюбленою справою, що він мо­же бути щасливим, може ство­рити повноцінну сім’ю і т.п.

Щоб всебічна реабілітація була більш успішною, на наш погляд, сім’я повинна перебудуватися в найважливіших напрямках — це потрібно для того, щоб вона про­довжувала виконувати свої осно­вні функції.

По-перше, слід перерозподіли­ти обов’язки в сім’ї.

По-друге, пам’ятати про люди­ну, яка потребує додаткової ува­ги, і в зв’язку з цим узгоджувати свої дії.

Якщо втратив зір чоловік, його обов’язки по можливості повинна взяти більш сильна частина родичів. Якщо жінка — ЇЇ праця повинна бути розподілена між усіма. Це потрібно тому, що ос­новне навантаження у сім’ях, як правило, несе жінка. Було б кра­ще, якби взагалі зник розподіл на чоловічу та жіночу працю. В міру відновлення своїх можливостей реабілітований зможе розшири­ти коло своїх обов’язків.

В інтересах справи доручайте незрячому виконувати домашню роботу, яка б була менш відпові­дальною, але посильною для ньо­го і в той же час необхідною для сім’ї. Сміливо доручайте йому побутову техніку: пилосос, пральну машину, праску, швейну машину і т.п. Пам’ятайте про те, що не­зрячий не тільки в змозі віднови­ти за вашої підтримки свою пра­цездатність, але на побутовому рівні й перевершити свої можли­вості, які були у нього до втрати зору.

У потерпілого в результаті неща­стя може статися злам психіки, і тому рідні та знайомі повинні бути особливо чуйними, тактовними, терплячими, бо біда, розділена на всіх, видається меншою. У цей період не будуть зайвими жарт і похвала, критика і самокритика, про­хання і наказ. Бажано, щоб саме сім’я створила умови для самореабілітації і допомоги їй. Усі речі по­винні знаходитись на строго визна­чених місцях. Створіть у квартирі певний комфорт для проживання незрячого. Переставляючи які-небудь речі чи предмети, особли­во дорогоцінні і крихкі, попередь­те про це незрячого.

Шановні рідні та близькі! Від вас великою мірою залежить, як швидко близька для вас людина зможе подолати критичний період свого життя. Отож не скупіть­ся на доброту і тепло, проявляй­те витримку і терпіння. І тоді ви разом переможете недугу.