Самостійне пересування у про­сторі — це важлива ланка практичної реабілітації незрячих.

Для будь-якої людини орієнту­вання у просторі означає вміння визначити своє місцезнаходження, обрати напрямок і дотримуватись його, передбачити безпеку руху і досягти обраної мети. Але якщо зрячий досягає цього майже ав­томатично, то для незрячого в зв’язку з цим виникає цілий комп­лекс досить складних проблем. Але зате, освоївши цю нелегку справу, ви розширите свої можливості, а родичів звільните від до­даткової опіки над собою. Осліплі часто не можуть подолати цей ба­р’єр, що обумовлений двома при­чинами:
страх через те, що може трапитись;
небажання зустріти знайомих, які знали вас зрячим.

Шановні друзі, вами подолано багато труднощів, тож подолайте і ці. Ви живете у різних насе­лених пунктах, і тому для кожно­го різні дороги, маршрути. До­водиться користуватися різними видами транспорту, тому ми по­даємо ряд корисних порад, які, на наш погляд, знадобляться

Усім, хто втратив зір у зрілому віці. 

Щоб ви могли обстежити біль­шу площу, користуйтесь тростиною, довшою, ніж звичайна. Нею високо не розмахуйте. Коливан­ня її мають бути трохи ширші за вашу постать. Коли вас супрово­джують, тримайте тростину так, щоб вона нікому не заважала.

Спочатку освойте прилеглу до будинку територію: подвір’я, вулицю. На наш погляд, це краще робити тоді, коли менше народу.

Освоєння маршрутів слід почина­ти з найменшого і найлегшого. Бажано кілька разів пройти ним із зрячою людиною. При цьому до­кладно дізнайтесь про те, що зна­ходиться на вашому шляху, звер­тайте увагу і на все, що знаходи­ться зліва і справа від основного “фарватеру”. Це стане в пригоді, коли випадково ви зійдете вбік.

Іноді незрячі використовують як своєрідний орієнтир перехожого, що йде попереду. Це не завжди безпечно. Таким способом орі­єнтування можна користуватися, лише маючи значний досвід пе­ресування у просторі.

Під час пересування вам дове­деться вести спілкування з перехожими. Ваш діалог повинен бути чітким, конкретним, лаконі­чним, він не повинен допускати двоякого тлумачення. Коли вас супроводжують, просіть дозво­лу тримати супроводжуючого під лікоть. Подану вам команду ви­конуйте з посиленою увагою. Почувши попередження, яке ма­ло про що говорить, наприклад: “Обережно!”, краще зупинитися, почекати конкретнішого пояс­нення.

З різних причин люди не зав­жди відгукуються на прохання допомогти. Тому, на наш погляд, буде краще, якщо воно буде запитального характеру: “Чи мо­жна тут перейти дорогу?”, “Де вихід?” тощо. Неуважність чи відмо­ву перехожого не слід сприймати як образу, адже у нього можуть бути і свої справи. Звертайтесь до перехожих лише тоді, коли є крайня необхідність. Якщо відпа­ла потреба в допомозі, вмійте та­ктовно відмовитися від неї, подя­кувавши.

Порад можна навести безліч, та незрячому найбіль­ше потрібне бажання скориста­тися ними.

Турбуючись про безпеку життя, не забувайте і загальні правила поведінки на вулиці.

Щасливої вам дороги. Будьте уважні! І вас обминатимуть неприємності, які іноді трапляю­ться.