НЕЗРЯЧИЙ У ПРОСТОРІ
Самостійне пересування у просторі — це важлива ланка практичної реабілітації незрячих.
Для будь-якої людини орієнтування у просторі означає вміння визначити своє місцезнаходження, обрати напрямок і дотримуватись його, передбачити безпеку руху і досягти обраної мети. Але якщо зрячий досягає цього майже автоматично, то для незрячого в зв’язку з цим виникає цілий комплекс досить складних проблем. Але зате, освоївши цю нелегку справу, ви розширите свої можливості, а родичів звільните від додаткової опіки над собою. Осліплі часто не можуть подолати цей бар’єр, що обумовлений двома причинами:
страх через те, що може трапитись;
небажання зустріти знайомих, які знали вас зрячим.
Шановні друзі, вами подолано багато труднощів, тож подолайте і ці. Ви живете у різних населених пунктах, і тому для кожного різні дороги, маршрути. Доводиться користуватися різними видами транспорту, тому ми подаємо ряд корисних порад, які, на наш погляд, знадобляться
Усім, хто втратив зір у зрілому віці.
Щоб ви могли обстежити більшу площу, користуйтесь тростиною, довшою, ніж звичайна. Нею високо не розмахуйте. Коливання її мають бути трохи ширші за вашу постать. Коли вас супроводжують, тримайте тростину так, щоб вона нікому не заважала.
Спочатку освойте прилеглу до будинку територію: подвір’я, вулицю. На наш погляд, це краще робити тоді, коли менше народу.
Освоєння маршрутів слід починати з найменшого і найлегшого. Бажано кілька разів пройти ним із зрячою людиною. При цьому докладно дізнайтесь про те, що знаходиться на вашому шляху, звертайте увагу і на все, що знаходиться зліва і справа від основного “фарватеру”. Це стане в пригоді, коли випадково ви зійдете вбік.
Іноді незрячі використовують як своєрідний орієнтир перехожого, що йде попереду. Це не завжди безпечно. Таким способом орієнтування можна користуватися, лише маючи значний досвід пересування у просторі.
Під час пересування вам доведеться вести спілкування з перехожими. Ваш діалог повинен бути чітким, конкретним, лаконічним, він не повинен допускати двоякого тлумачення. Коли вас супроводжують, просіть дозволу тримати супроводжуючого під лікоть. Подану вам команду виконуйте з посиленою увагою. Почувши попередження, яке мало про що говорить, наприклад: “Обережно!”, краще зупинитися, почекати конкретнішого пояснення.
З різних причин люди не завжди відгукуються на прохання допомогти. Тому, на наш погляд, буде краще, якщо воно буде запитального характеру: “Чи можна тут перейти дорогу?”, “Де вихід?” тощо. Неуважність чи відмову перехожого не слід сприймати як образу, адже у нього можуть бути і свої справи. Звертайтесь до перехожих лише тоді, коли є крайня необхідність. Якщо відпала потреба в допомозі, вмійте тактовно відмовитися від неї, подякувавши.
Порад можна навести безліч, та незрячому найбільше потрібне бажання скористатися ними.
Турбуючись про безпеку життя, не забувайте і загальні правила поведінки на вулиці.
Щасливої вам дороги. Будьте уважні! І вас обминатимуть неприємності, які іноді трапляються.