НЕЗРЯЧИМ, ЩО ПРАЦЮЮТЬ У ЗРЯЧИХ КОЛЕКТИВАХ
Важливо бути, але не здаватися визначним.
Ромен Роллан.
Ви прийшли працювати в колектив зрячих. Спочатку ви почуваєтеся невпевнено, як «не в своїй тарілці». Перед вами — новизна роботи, нові колеги і, до того ж, зрячий колектив. Насамперед, перед вами постало завдання—подолати бар’єри ніяковості і знайти своє місце в колективі, тобто добитись того, щоб бути шанованим і шанувати інших.
В народі кажуть: «По одежі стрічають, а по розуму проводжають». Ваша зовнішність не повинна бути для вас джерелом комплексів. Тому не зайвим буде, коли ви будете цікавитись напрямками сучасної моди, відповідної вашому віку, а ще й прагнути дотримуватись норм поведінки культурної людини. Прагніть бути добрим, тактовним, задушевним. Ці якості допоможуть вам зблизитись з людьми, влитись в колектив. Ви добре оволоділи своєю спеціальністю? Тепер вам доведеться переконати в цьому інших. Впевненість у своїх ділових якостях нічого не варта, якщо в це не повірили інші.
Пам’ятайте, що свої знання необхідно постійно підкріплювати, працювати над собою. Звичайно, все до точності запам’ятати неможливо, але запам’ятати джерела, з яких можна почерпнути знання, необхідні вам в даний момент,— ваш обов’язок.
На роботі ви будете співпрацювати з різними людьми. Стосунки з усіма повинні бути однаковими: доброзичливими і тактовними. Якщо це колеги — стосунки ділові, рівноправні. Коли ви лікар, юрист — хворі і клієнти мають бачити у вас людину, яка в змозі і готова прийти їм на допомогу. Якщо ви викладач — стосунки з учнями і студентами повинні бути своєрідними. На цій роботі ви повинні завжди бути готові до будь-якого запитання. Нічого страшного, якщо виявиться, що на одне із них у вас не знайдеться правильної відповіді. Таке може трапитися і з вашими зрячими колегами. Відкладіть розв’язання цього питання надалі, коли ви зможете зібрати необхідну інформацію. В усьому будьте пунктуальні.
В колективі трапляються конфліктні ситуації — тримайтесь подалі від них, щоб не викликати гнів на себе. Навчіться тактовно гасити сварку, в яку були втягнені. Адже інколи зрячим можуть вибачити те, чого ніколи не пробачать незрячим.
Не кожен зверне увагу на неакуратного зрячого працівника. Неохайний незрячий зразу ж приверне до себе увагу. Якщо грубість і нецензурність у розмові зрячого можуть пройти і повз вуха, то про такого незрячого можуть сказати: «Сліпий, що з нього візьмеш?..».
Всього цього можна уникнути, якщо пам’ятати, що ви перебуваєте під постійною увагою оточуючих.
Вам не варто прагнути до самоізоляції— це тільки нашкодить. Колеги можуть подумати, що ви ігноруєте їхнє товариство.
З вдячністю приймайте допомогу, особливо ту, якої ви потребуєте, і при цьому будьте завжди готові допомогти іншим. Навіть у вашому стані, при бажанні, в інтересах колективу завжди можна щось зробити.
Хоч ви незрячий, та по голосу, поведінці можете визначити не тільки характер, але й стан душі ваших співрозмовників. Ніколи не залишайтесь осторонь чужого болю. Можливо, саме ваша розада і підтримка найбільше заспокоїть чиюсь душу. Запам’ятайте, від людей не можна очікувати того, чого ми їм самі не даємо. Тільки на добро відповідають добром.
Якщо ваші співробітники хоча б на мить забули, що ви незрячий, або засумнівалися в цьому,-—то ви на правильному шляху. І в подальшому не сходьте з нього, і хай супутником вам буде успіх.
ІЗ ВЛАСНОГО ДОСВІДУ
(Поради від працюючих незрячих спеціалістів).
«Що потрібно незрячим спеціалістам, аби почувати себе в таких колективах якщо не комфортно, то хоча б нормально?
Щоб незрячого цінували в колективі зрячих, потрібно мати особливий талант, за який би його поважали.
По можливості, незрячий повинен досягти такого фахового рівня, щоб колеги потребували його допомоги в своїй роботі, і вони стануть йому надійними помічниками.
Різноманітні технічні засоби (магнітофони, спеціально обладнані друкарські машинки та комп’ютери) значно полегшать і прискорять виконання вашої роботи». (Інвалід І групи по зору Р. О. Литвинов, кандидат технічних наук, який понад 40 років працював в Інституті фізики напівпровідників).
«Незрячий мусить знати більше, ніж його колеги, які працюють поруч з ним. Потрібно також бути товариським, постійно відчувати себе членом колективу, брати участь у дискусіях, доводячи свої погляди, вносячи пропозиції». (Інвалід І групи по зору Ф. Д. Лазайкін працює в генеральній дирекції музичного об’єднання Києво-Печерського заповідника. Керує сектором науково-методичної роботи).
«Потрібно, перш за все, бути людиною і не тільки любити і знати те, чим займаєшся, а й жити цим». (Інвалід II групи по зору В. А. Іванов, головний інженер, який займається побутовою хімією).
«Незрячий ні в якому разі не повинен виставляти свою інвалідність, як орден. Треба прагнути жити повнокровним життям, працювати з повною віддачею, без цього інвалідові буде дуже важ,ко жити.
Краще помучити себе спочатку, привчити переборювати всілякі труднощі, добиваючись поставленої мети, ніж усе життя сподіватися на чиюсь допомогу. Не надійтесь на знижку, а готуйтесь виконувати вимоги нарівні з іншими.
Моє кредо: як тобі не тяжко і що б там не було, ти мусиш знаходити всілякі способи, аби не випадати з повноцінного життя». (Інвалід II групи по зору з дитинства О. В. Курочкін, доктор історични> наук, працівник Інституту мистецтвознавства, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ Тс етнології ім. М. Т. Рильського На ціональної академії наук України)