ІСТОРІЯ ЧЕРКАСЬКОГО УВП та ВПО УТОС

Рішенням Президії ЦП УТОС у червні 1936 року було розпочато підготовку до створення Черкаського товариства сліпих. Задля цього було придбано  та приведено до ладу будинок по вулиці Воровського та територію загальною площею 1 гектар. Вирішено було виробляти мотузки, для чого створені виробничий цех, чисальний цех та склад для зберігання волокна, будівництво яких завершилося 1 серпня 1936 року. А вже з наступного дня розпочато виробництво. На початку працювало 10 осіб та до кінця року кількість працівників збільшилась учетверо.

Для працівників було придбано будинок по вилиці жовтневій, в якому розташовувався жіночий гуртожиток. Також було організовано столову та червоний куток.

У 1938 році було організовано цех з виготовлення щіток з волосся та щетини. Та проіснував він недовго через неможливість модернізації виробництва. Натомість виробництво мотузок розвивалося стрімкими темпами, для чого було побудовано ще один цех. Перед війною на виробництві було зайнято близько 100 чоловік. Активно проводилось навчання грамоті, працювали гуртки художньої самодіяльності, було створено профсоюзну та комсомольську організації.

У 1941 у товаристві було добре налагоджене виробництво, завжди виконувався план, Одними з перших робітників товариства були Пилипей А. А., Величко І. А., Капустян В. М., Захарова Г, Шевчук Н., Скорик В., Шаповал І. А., та Ф., Грей Н.

Та почалась війна. І 7 липня 41 року Черкаський УТОС припинив своє існування. Працівників було звільнено. Хто зміг, евакуювався. Окупанти вщент знищіли усі потужності підприємства, підірвавши цехи.

11 квітня 1944 року, майже через чотири місяці після звільнення Черкас, було почато роботу по відновленню підприємства. Для цього було відремонтовано приміщення контори та відбивані цех та чесальне відділення. Після придбання чесальних машин на відкритому повітрі було відновлено виробництво мотузок. Виробництво через нестачу сировини виробництво розвивалося повільними темпами. Та в 47 році ситуація з сировиною налагодилась і добудували це одне виробниче приміщення, що дало змогу розширити виробництво.

На початку 50тих років було створено цех по виробленню картону, який теж почав розвиватися стрімкими темпами. І вже у 70 роках він був майже повністю механізований і всі процеси за винятком поклейки картону здійснювались за допомогою техніки. У 57 році почалося будівництво ще одного виробничого цеху, в якому у розташувалося виробництво перламутрових ґудзиків, виготовлення яких доходило до 1 мільйона штук у місяць. Усі процеси на підприємстві були механізовані. Обсяги виробництва мотузок механізували та поступово скоротили на користь інших видів виробів. Зокрема було налагоджено виробництво кришок для консервного заводу. Виробництво мотузок повністю було припинено у 59 році. Та сама доля спіткала й виробництво ґудзиків. Натомість почали виробляти пружинні блоки для меблевої промисловості Черкас та області. Одночасно розпочалося виробництво банок для фарби по замовленню заводу Хімреактив.

Одночасно проводилося будівництво гуртожитків та багатоквартирного дому для працівників заводу. У 1958 році розпочав свою роботу медичний пункт, в якому постійно працювали фельдшер та стоматолог. Також надавались консультації інших лікарів спеціалістів. Постійно працювали гуртки художньої самодіяльності, працювала школа для інвалідів. Функціонували профспілкова та комсомольська організації.

ІСТОРІЯ ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО УВП УТОС ТА ВТПО УТОС

Мета створення – це допомога в досягненні оптимального фізичного, інтелектуального, психологічного рівнів діяльності осіб з інвалідністю, їх соціальна підтримка та надання засобів для підвищення якості життя, розширення їх самостійності та зменшення залежності від сторонніх осіб.

Зі слів очевидців Звенигородська артіль організувалась, ще в 1922 році, де працювало 36-40 осіб з інвалідністю по зору. Цей період припав на роки голоду. Виготовляли рогозяні мати для збереження льоду, віники, упряж для коней.

А в кінці 1933 року під керівництвом голови правління Сироти був організований Звенигородський РТС УТОС, який в період війни припинив своє існування.

Поновив роботу Звенигородський РТС УТОС в 1944 році під керівництвом Мигути Івана Федоровича. Працювати на підприємство прийшла значна кількість інвалідів війни, які виробляли таку продукцію як: мотузка, упряж, валянки.

Підприємство розбудувалось, збільшувалось виробництво.

1952 р. – створені громадські організації ВПО та ТПО.

1955 р. – з освоєнням виробу мюзле вдвічі збільшилось інвалідів на підприємстві.

1956 р. – освоїли такий виріб, як скоба теражна.

1957 р. – освоїли виріб, ковпачок.

1959 р. – виготовлялася кронікорка.

1963 р. – штампували бирки для мішків.

1967 р. – початок виготовлення муфти МР-2.

1970 р. – був зданий в експлуатацію двоповерховий цех де виготовляли мюзле.

1976 р. – після здачі в експлуатацію бази відпочинку в с. Хлипнівка Звенигородського р-ну, значна кількість робітників у літній період відпочивала на базі. Для відпочинку підприємство забезпечувало робітників путівками на бази відпочинку та санаторії.

1980 р. – з освоєнням виробу шпильки для волосся підприємство досягло найвищого економічного розвитку, виготовляючи продукції більше, як на 2,5 мільйони на рік, та забезпечувало роботою більше 450 осіб з інвалідністю по зору разом з Уманським та Шполянським філіалами.

1981-1991 р. – керівником підприємства був призначений Варецький Станіслав Юзефович. У цей період він надавав значну допомогу працівникам підприємствам у всіх питаннях. Та надавав значну допомогу підприємству.

1982 р. – докорінно змінилися функції територіальних первинних організацій районних правлінь ВПО – ТПО. Вони стали справжнім інструментом соціального захисту осіб з інвалідністю по зору на місцях. Поряд з роботою діють гуртки художньої самодіяльності, хор, драматичні гуртки, духовий та струнний оркестр. Діяли спортивні секції, шахи, шашки, легка атлетика, вільна боротьба.

Для повноцінного життя осіб з інвалідністю по зору та забезпечення всіх їхніх потреб підприємство постійно веде пошук виготовлення нових виробів доступних для них.

ТПО ТА ВТПО – відстоюють інтереси інвалідів по зору в місцевих владних структурах, добиваються різноманітних пільг та знижок в оплаті комунальних послуг, вирішують питання гуманітарної та матеріальної допомоги, організовують художню самодіяльність та соціальні культурні заходи для непрацюючих осіб з інвалідністю по зору, займаються їх працевлаштуванням поза системою.

1990 р. – в зв’язку з розривом економічних зв’язків з Росією почастішали перебої з роботою на підприємстві. Це стосувалось насамперед виробництва муфти МР-2, в подальшому і виробництва мюзле.

1990-1991 р. – був освоєний новий профіль – ніпеля. Профіль по кооперації з Київським мотоциклетним заводом.

1994 р. – виникли простої та перебої в роботі на підприємстві майже в 3-4 місяці.

1995 р. – для збереження кількості осіб з інвалідністю по зору на підприємстві вони стали освоювати ІІІ – й процес мюзле. Це був великий та складний процес.

1996 – 1997 р. – розрив зв’язку з країнами СНД позначився на виробництві шпильки. Виробництво її зменшилось в декілька разів, що привело до простоїв та перебоїв в роботі. Відновили частково виробництво шпильки за рахунок співпраці з приватними підприємцями.

1997 р. – освоїли виробництво зажиму із замком. З метою збільшення виробництва муфти МР-2 погодились поїхати в Ростов. Покращили технічні характеристики в контактній групі в Ростовському НІІ, що дало змогу отримати сертифікат відповідності на цей виріб, та частково відновити експорт МР-2.

2001 р. – розрив економічних зв’язків із країнами СНД. Відмова від продукції мюзле, перехід заводів по виробництву шампанських вин на автоматичне виготовлення мюзле.

2006 р. – освоїли виготовлення прищіпки для білизни.

2010-2018 р. – за відсутності керівника на Звенигородському УВП УТОС підприємство не забезпечує інвалідів по зору роботою.

ІСТОРІЯ УМАНСЬКОЇ ВТПО УТОС

На початок 1960 року на Уманщині виникло питання про створення первинної організації Українського товариства сліпих. Ініціативна група на чолі з інвалідом війни Новіцьким Георгієм Лаврентійовичем звернулася до Центрального правління УТОС з проханням створити первинну організацію в м. Умань. На той час такі організації вже діяли по всій Україні, зокрема в Черкаській області у містах  Черкасах та Звенигородці. Розглянувши питання, ЦП УТОС своїм рішенням №3 від 27 січня 1960 року прийняло рішення створити первинну організацію в м. Умані. 3 лютого були проведені установчі збори з повісткою дня –  організаційне питання вибори бюро, на яких було вибрано голову –  Новіцького Георгія Лаврентійовича. Організація нараховувала 60 інвалідів по зору 1 та  2 групи. З того часу і почала діяти первинна організація на Уманщині. Приміщення свого організація не мала, отож і доводилося проводити свої засідання у будівлі старого міськвиконкому або звертатися на інші підприємства. Згодом було надано тимчасове приміщення по вулиці Гоголя, де люди збиралися, проводили збори, слухали лекції та вирішувались питання щодо працевлаштування інвалідів по зору у місті. Інваліди працювали на пивзаводі, горілчаному заводі, м’ясокомбінаті, де виготовляли тарні ящики. Працювали і на хлібокомбінаті – клеїли коробки для тортів.

При підтримці директора Звенигородського УВП Резніченка Андрія Яковича та бюро організації, які звернулися в Уманський міськвиконком, в 1961 році була виділена ділянка для будівництва цеху та приміщення громадської організації. Будівництво велося за рахунок коштів ЦП УТОС та Звенигородського УВП УТОС  і в 1963 році було побудовано промислове приміщення та створено філіал Звенигородського УВП УТОС. Спочатку Уманський цех виготовляв тарні ящики, згодом почали освоювати нові вироби – випуск етикеток для цукрових заводів, виготовлення мюзле та картонно-целофанірованної прокладки.

Поступово продовжувалася розбудова цеху. Так, в 1975 році були збудовані адміністративний корпус і, разом з фабрикою „Вишиванка”, їдальня. Після введення в експлуатацію адміністративного приміщення з’явилась можливість проводити освітню та культурно-масову роботу на більш широкому рівні: проводяться лекції, вечори відпочинку, екскурсії, працюють гуртки самодіяльності, гуртки з шахів та шашок, відкривається заочна вечірня школа, де працівники, які не мали середньої освіти, могли її отримати.

В 1985-86 роках, за часів антиалкогольної програми в країні, зменшився випуск лікеро-горілчаних виробів і скоротився випуск мюзле та картонно-целофанірованої прокладки, як наслідок –  інваліди залишилися майже без роботи. Адміністрація Звенигородського УВП УТОС  була не в змозі забезпечити працівників з Умані роботою.

Працівники філіалу звернулися до Голови ЦП УТОС Акімушкіна Віктора Михайловича з проханням вирішити проблему зайнятості працівників. ЦП УТОС прийняв рішення про приєднання Уманського філіалу Звенигородського УВП УТОС  до Білоцерківського УВП УТОС. Так, з 1 січня 1987 року Уманський цех переходить під управління  Білоцерківського підприємства УТОС, а первинна організація була приєднана до Київського обласного правління. Під керівництвом адміністрації Білоцерківського УВП УТОС були проведені реконструкція та капітальний ремонт приміщень, були збудовані медпункт та спортзал. Були освоєнні нові види продукції: прищіпка для білизни, корпус УК, розетки РА01, РА02, РА304, РА305, патрон Е27, керамічна плавка-вставка, керамічний тримач та ін. Загальна кількість працюючих становила більше ста чоловік.

На сьогоднішній день на Уманській дільниці працює 65 робітників.

З 2007 року рішенням Центрального правління Уманська ВТПО УТОС почала підпорядковуватись Черкаській обласній організації УТОС.

Протягом цих років організація виконувала свою основну статутну функцію: трудову, соціальну та медичну реабілітацію.

За клопотаннями правління до місцевих та районних рад члени організації отримують ряд пільг: по оплаті за електроенергію та газ в межах норми, абонементної плати за телефон і безкоштовний проїзд в міському та приміському транспорті та ін. Кожного року члени організації отримують матеріальну допомогу, надаються путівки в будинок відпочинку та інше.

ІСТОРІЯ ШПОЛЯНСЬКОЇ ТПО УТОС

Шполянска ТПО УТОС була створена у 1966 році. Від моменту створення на посаду голови правління обирали наступних членів УТОС: Ткаченко Василь Анатолійович, Лисиця Петро Давидович, Кірніс Олексій Анатолійович, Кравченко Андрій Максимович, Лепетуха Олексій Миколайович, Пізній Олександр Степанович та діючий голова Торба Микола Якович.

На початку існування організації, в її приміщенні було створено відокремлений цех по виробництву господарських сумок. Пізніше було організовано забезпечення інвалідів роботою на дому, виготовляли цвяхи, мюзле, виконували роботу по складанню шпильок та поліетиленових пакетів.

На сьогоднішній день в приміщенні організації проходять святкові та урочисті заходи, представники художньої самодіяльності влаштовують концерти власними силами. Завдяки підтримці міської ради в приміщенні організації проводиться ремонт. Правління організації співпрацює з органами державної та місцевої влади. Зокрема, інвалідам надається щорічна грошова допомога від Шполянської ОТГ та сільських рад. Правління організації домовилося про пільги га оплату опалення та за наявності надає допомогу  у вигляді продуктів харчування.

ІСТОРІЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ТПО УТОС

10 травня 1972 року на базі Черкаського УВП за рішення ЦП УТОС буо проведено установчу конференцію і створено Черкаську територіальну первинну організацію у кількості 122 інвалідів по зору. На ній же було обрано бюро у кількості 7 осіб – Литвин І. Х., Майборода Г. І., Дьякова О. Г., Аноцька З. П., Велимовський Ф. С., Гордієнко О. П., Солод В. Ф.. Головою бюро обрали Литвина Івана Хомича.

На протязі всіх років існування організації не дивлячись на те, хто б не обирався у бюро, керівництво організації будувало свою роботу у відповідності з вимогами часу та інтересами членів УТОС.

Розуміючи необхідність залучення утосівців до активності, до розвитку їхніх здібностей, втілення їхнього самовираження в 1978 році був створений хоровий колектив, який існує і досі. За цей період художніми керівниками були Шаповал Й. О., Титаренко М. Ф., Смірнов Г. А, Лівінська І. Г. Репертуар хору досить різноманітний. Це і патріотичні і ліричні, народні, жартівливі пісні. Проводилося багато концертів, як на сцені УВП так і на виїзді в м. Шпола, Корсунь-Шевченківському, Каневі, Умані в Черкасах в санаторіях «Україна», «Нива» в госпіталі інвалідів ВВВ, в будинку інтернаті для дорослих, І ці благодійні концерти стали вже традиційними.

При ТПО існував і ансамбль баяністів «Гармоніка», під керівництвом Сангурського Л. О., який також мав успіх і на конкурсах займав перші місця. Була спроба створити і танцювальний колектив під керівництвом Волицької Т. П.

Найактивнішими учасниками художньої самодіяльності були Плохута М. О., Аноцька З. П.. Ключай І. Д., Сдоренко Н. П., Шаповал Ф. Г., Вертеба П. І., Шиш М. Я., Приз В. П., Хотинський Л. І., Коваленко С. П., Продайко А. Т., Турбанова А. Р., Зубач В. Д., Кумпель М. К., Шевченко М. Ф., Михайлик М. М., Волвенко Г. І., Кравченко Н. Ф., Федорова Л. Г., Бойко Н. Г. та інші.

В організацій постійно проводились шахово-шашкові турніри. Найкращими гравцями були Сидоренко Н. П.. Скрименков В. Е.є, Харченко Я. І., Глебова Р. О., Зубач В. Д., Бурімова А. А., Василенко В. П.

Правління ТПО постійно турбується про своїх людей, не стоїть осторонь їхніх життєвих проблем. І як зв’язуючою ланкою, між всіма членами організації і правлінням виступають групорги. Серед найкращіх такі групорги Наймибудько М. В., Литвин М. В., Вербета П. І., Заболотній М. І., Ярова З. М., Усачова Т. О.. Небелиця О. Г., Сидоренко Н. П., Кравченко Н. Ф., Кумпель М. К.. Харченко Я. І., Шиш М. Е., Гамоцька В. І., Ілляшенко Л. П., Джирма Л. В., Бойко Н. Г.

У зв’язку з перебудовчими процесами та погіршенням фінансування організації перед керівництвом постала необхідність пошуку інших джерел фінансування. Так починаючи з 1995 року почали залучати спонсорів для надання допомоги організації. Без залучення цих коштів була б неможлива вся та робота, яка проводиться в ТПО. Найпершими нелегку стежку спонсорської роботи торували Белінська М. Ф., Потапова І. М., Глебова Р. О., Мазур Г. І., Потім до них приєдналися Кравченко Н. Ф., Кумпець М. К., Чабан О. Е., Свістунова В. О.. Шиш М. Е.. Бочко Т. А.. Лебедева Н. М., Джирма Л. В.. Шевченко М. Ф., Окунев М. А., Волощенко О. А., Бурімов А. А., Олійник О. Ф., Смірнова К. С.. Мицик Г. П.. Павленко В. А.. Бойко Н. Г.. Жданова К. В.. Шемшур О. А.

То ж успіх роботи організації багато в чому залежить від бажання, ініціативи і активності її членів, людей не байдужих до чужого горя. Залежить цей успіх і від вміння керівництва спрямовувати цю активність у правильному напрямку. І трьом керівникам Литвину І. Х. (1972-1990), Зубачу В. Д. (1990-2016) та Крячок Т. В. (2016-…) це успішно вдалося зробити. Вони вміли згуртувати навколо себе гарних помічників у всіх починаннях організації.

ІСТОРІЯ ЗОЛОТОНІСЬКОЇ ТПО УТОС

Золотоніська територіальна первинна організація УТОС це недержавна позабюджетна організація, яка діє за рахунок підтримки людей, яким небайдужа доля незрячих.

Золотоніський УТОС був створений  в 1981 році, де першим головою правління був Голобородько Федосій Антонович. Послідовником Федосія Антоновича був активний член УТОСу Остренський Андрій Михайлович.

На даний момент головою правління є Кравченко Любов Анатоліївна.

ТПО УТОС об’єднує 184 людини з інвалідністю по зору, що включають в себе Драбівський, Чорнобаївський, Золотоніський райони та м. Золотоноша.

Наша організація працює в сфері соціальної підтримки та допомоги особам з інвалідністю по зору, надаючи їм різноманітні види соціальних послуг, такі як: консультування, надання адресної та матеріальної  допомоги, психологічна підтримка, посередництво в наданні соціальних послуг іншими службами.

Метою роботи нашої установи є не лише соціальна підтримка незрячих осіб, а й також забезпечення культурно-масової роботи, а саме:

  • Організація свят для осіб з інвалідністю, залучаючи при цьому волонтерів нашого міста.
  • Організація екскурсійних заходів для загального розвитку та пізнання світу.

Основними завданнями УТОС є як надання соціальної допомоги, так і психологічна підтримка кожного з членів нашої маленької родини, що є не мало важливим для осіб з інвалідністю, адже багато з них є тотально незрячими, і не можуть нормально функціонувати в суспільстві, і тим самим відчувають відчудженість і несприйняття у світі.

Наші контакти:
м. Золотоноша
вул. Шевченка 168
тел: 5-39-11
0960059662(Любов Анатоліївна)

ІСТОРІЯ СМІЛЯНСЬКОЇ ТПО УТОС

Смілянська територіальна первинна організація Українського товариства сліпих була заснована 9 червня 1992 року. Вона об’єднала Смілянський, Кам’янський та Городищенський райони. Засновниками організації стали Ніколенко В.П. з м.Сміла, Сачок Микола Федорович з м.Кам’янка та Клочай Іван Данилович зі Смілянського району. Першим головою правління став Клочай Іван Данилович, 1938 р.н. з с.Балаклея Смілянського району. Його заступником був Кушнір Микола Федо- рович, 1938 р.н., з с.Ташлик Смілянського району.

Спочатку організація знаходилась в м.Сміла по вул. Далекосхідна 10. Там же був і цех, де працювали незрячі. Вони виготовляли керамічні комплектуючі для електричних розеток та вимикачів. Працювало в ньому до 20 осіб. З метою поліпшення умов для роботи організації, у 1994 році виконкомом Смілянської міської ради було запропоноване приміщення по вул. Леніна 92 ( теперішня вул. Незалежності ). В ньому на той час вже був водопровід з гарячою та холодною водою, туалетна кімната, централізоване опалення, роздягалки для робочих, транспортне сполучення. В приміщенні був зал засідань, а також робочий кабінет голови правління та секретаря. В зв’язку з розпадом підприємств в державі, у 1996 році цех був закритий і залишилась лише Смілянська ТПО УТОС на чолі з Клочаєм І.Д. На той час активними членами товариства були: Сачок М.Ф. з м.Кам’янка, Кушнір М.Ф. з с.Ташлик Смілянського р-ну, Сумська Р.Є. з м.Сміла, Сушко В.В. з м.Сміла, Ребрун А.А. з м.Сміла.

1 грудня 1998 року головою правління товариства була обрана Ромащенко Н.М., 1973 р.н., з с.Ротмістрівка Смілянського р-ну, яка займає цю посаду і по теперішній час. Секретар Россоха В.В. працює з 2 вересня 2004 року.

За час існування організації чисельність інвалідів по зору коливалась від 348 до 163 на сьогоднішній день.

Смілянська ТПО УТОС займається реабілітацією незрячих, адаптацією інвалідів по зору для життя у здоровому суспільстві. Товариство працює за такими напрямками: соціально-побутова та культурно-масова робота, спортивно-оздоровча робота. В організації діє жіноча рада, рада ветеранів. Діють два клуби за інтересами: «Порадниця» та «Берегиня». А також діють проекти: «Україна на долонях»
та «Світ очима незрячих». Постійно проводиться робота по пошуку спонсорів. На зборах проводяться концерти місцевих хорових колективів. Співпрацюємо з усіма бібліотеками та музеями міста. Запрошуються почесні громадяни міста та цікаві особистості. Для інформування незрячих про здоров’я та захворювання, запрошуються провідні фахівці міської та районної лікарні, санепідемстанції, з фонду Міжнародної організації антиСНІДу «Діалог», протитуберкульозного диспансеру.

Організація опікується дітьми-інвалідами по зору, співпрацюємо з владними структурами. Є певні досягнення і в спортивній роботі. Завдяки інваліду по зору Лисенку О.В., команда з голболу стала бронзовим призером Кубку України.

На сьогоднішній день активістами нашої організації є: Тугай О.М., Мовчан В.А., Штельмах В.І., Лисенко О.В., Дяченко С.М., Маслюк В.А., Карлін В.В., Зуєв В.І.

Є сім’я, яка народилася в стінах Смілянської ТПО УТОС. Це Маслюк В.А. та Д’ячихіна Л.А.

Працівники нашої організації завжди приділяють максимум зусиль для нормалної роботи та життєдіяльності товариства, щоб проблеми кожного інваліда по зору Смілянської ТПО УТОС не залишились поза увагою. Тому, історія та життя нашої організації продовжується…